5 січня 2023 року святкує свій поважний 100-річний ювілей почесний громадянин Коломиї та Львова, український військовий та громадський діяч, сотенний УПА, політв'язень, який 32 роки провів у радянських концтаборах, Кавалер орденів «Свободи» та «За заслуги», Герой України, мешканець міста Коломия, Мирослав Васильович Симчич.

Народився сотенний Української повстанської армії, у селі Вижній Березів поблизу Косова на Прикарпатті. У 1941 вступив до юнацької мережі ОУН. Перед закінченням Коломийського архітектурного технікуму, восени 1943 року, відправлений до першого куреня УНС (Українська народна самооборона) в Космач, де служив кулеметником. В 1943 році, вступив в УПА й обрав псевдо «Кривоніс».

У 1949 році, Івано-Франківським Військовим трибуналом за «участь в УПА» Симчича було засуджено на 25 років позбавлення волі. Дивом вижив у жахливих умовах етапів і концтаборів. Брав активну участь у повстаннях та боротьбі з урками. Згодом повторно був ув’язнений ще на 25 років за «участь у націоналістичному угрупуванні». У 1963 році Мирослава Симчича звільнили. Однак 30 січня 1968 року він знову заарештований, за так званими «нововиявленими обставинами». Після тривалого тяжкого слідства, більшість часу якого Симчич перебував в одиночній камері, навіть «справедливе» радянське правосуддя не змогло довести жодних «нововиявлених злочинів». В ув’язненні Мирослав Симчич провів 32 роки. Вийшов на волю у 1985 році.

У 2008 році в Коломиї йому було встановлено прижиттєвий пам'ятник.

Мирослав Симчич є Почесним громадянином міста Коломия, а 11 травня 2013 року став Почесним громадянином Львова.

15 листопада 2017 року за поданням Івано-Франківської обласної прокуратури, Косівський районний суд реабілітував Мирослава Симчича.

22 жовтня 2021 року Верховна Рада України проголосувала за звернення до Президента України про надання Мирославу Симчичу звання Героя України, «за» проголосувало 238 депутатів.

Член Коломийської міськрайонної станиці Братства ОУН-УПА Карпатського краю.

Життєвий шлях Мирослава Симчича ліг в основу книги Михайла Андрусяка «Брати грому».

          Сто років для світу - маленька крихта у просторі часу, сто років для людини - практично вічність. Не кожному випадає нагода прожити таке довге життя.

          Напередодні ювілею бажаємо Мирославу Васильовичу міцного здоров’я, життєвого оптимізму, бадьорості духу і ще не один рік прожити у колі люблячої родини.