Подаємо статтю молодшого наукового співробітника НЮБ НБУВ І. Беззуб, в якій проаналізовано можливості євроатлантичної інтеграції України.

Посилання на публікацію статті:

http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=2751:ukrajina-nato-stan-ta-perspektivi-vzaemovidnosin&catid=8&Itemid=350

Україна – НАТО: стан та перспективи взаємовідносин

Цього року Україна і НАТО відзначають 20-у річницю започаткування особливого партнерства (9 липня 1997 р. підписано Хартію про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору). Упродовж двох десятиліть спільної історії саме сьогодні співробітництво між Києвом та Альянсом проходить випробування у протистоянні реальному ворогу – агресивній Росії, наголосив в. о. глави Місії України при НАТО Є. Божок.

Виходячи з довгострокової цілі приєднання до загальноєвропейської системи колективної безпеки, Україна вибудовує нові підходи до забезпечення національної безпеки.

Агресія Російської Федерації проти України, незаконна анексія нею Автономної Республіки Крим, ведення проти нашої держави так званої «гібридної війни», військове втручання в східних регіонах України, постійний військовий, політичний, економічний та інформаційний тиск з боку Росії зумовлюють необхідність пошуку більш ефективних гарантій незалежності, суверенітету, безпеки і територіальної цілісності України.

На переконання Президента України П. Порошенка, єдиною у світі функціональною організацією колективної безпеки є НАТО.

За нинішніх умов, взаємодія нашої держави з НАТО підпорядковується насамперед потребам максимального зміцнення обороноздатності Української держави та реформування її Збройних сил, наближенню до стандартів організації, що дасть можливість у майбутньому відповідати критеріям, необхідним для приєднання до НАТО.

Консультації і співробітництво між Україною і НАТО охоплюють широке коло галузей, починаючи від операцій з підтримання миру, реформування структур безпеки і оборони, безпосереднього військового співробітництва й озброєнь до планування на випадок надзвичайних станів цивільного характеру, науки і довкілля й громадської дипломатії. А з огляду на конфлікт з Росією, співробітництво у багатьох галузях нині активізується, з метою підвищити здатність України гарантувати власну безпеку.

29 грудня 2014 р. глава держави підписав Закон, яким скасовується позаблоковий статус України і проголошується намір інтегруватися до євроатлантичних структур безпеки, при цьому рішення про подання заявки на вступ до НАТО ухвалюватиметься на всеукраїнському референдумі.

Анексія Криму, окупація частини Донбасу та війна з Росією на Сході України надали ідеї вступу до НАТО нового звучання. Якщо до подій 2014 р. більшість населення була переконана, що можлива інтеграція до Атлантичного договору може мати негативні наслідки для країни, то тепер, за результатами останніх соціологічних досліджень, більша частина українців підтримує двосторонні відносини і не проти подальшого приєднання України до блоку НАТО (в 2012 р. 62 % українців не хотіли вступати в НАТО (тільки 15 % – «за»), у березні 2014 р. ситуація кардинально змінилася – 47 % українців виступали «за» і стільки ж «проти», найменше «проти» було в серпні 2014 р. – 19 і 52 % «за»).

В інтерв’ю виданням німецької медіагрупи Funke, опублікованому 2 лютого 2017 р. газетою Berliner Morgenpost, П. Порошенко заявив, що підтримує проведення в країні референдуму, на який буде винесено питання щодо вступу до НАТО, і якщо українці проголосують «за», він докладе максимум зусиль, щоб наша країна стала повноцінним членом Північноатлантичного Альянсу. При цьому Президент зазначив, якщо чотири роки тому лише 16 % українців підтримували ідею вступу України до НАТО, то нині – 54 %.

Наприкінці грудня 2016 р. Фонд «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва та Центр ім О. Разумкова оприлюднили дані, які переконливо вказують на успішність референдуму щодо членства України в НАТО в разі його проведення найближчим часом: з 62 % українських громадян, які взяли би у ньому участь, абсолютна більшість – 72 % – однозначно підтримали би членство в Альянсі. Про це заявила на брифінгу 2 лютого 2017 р. директор «Демініціатив» І. Бекешкіна.

Вересневе (2016 р.) опитування Центру ім. О. Разумкова, яке не проводили на окупованих територіях України, показувало, що за вступ до НАТО на референдумі проголосували б 44,3 % громадян України, проти вступу – 38,1 %.

Аналогічні дані отримали соціологи «Рейтинг»: вступ до НАТО підтримали б 44 % українців, а проти проголосували б лише 27 %, ще 11 % не голосували б узагалі. 18 % опитаних не змогли тоді відповісти.

Дійсно, українці переосмислили загрози, які стоять перед державою, і розуміють, у чому, власне, полягає перевага колективної безпеки. Але є питання: наскільки стабільною буде ця підтримка та до якої міри це є усвідомленим вибором, а до якої – лише реакцією на зовнішню загрозу.

Очевидно, що громадянська підтримка членства України в НАТО значною мірою легітимізує відповідний вектор зовнішньої політики України всередині країни та є значущим аргументом у міжнародних переговорах стосовно перспектив інтеграції України, але аж ніяк не є вирішальним інструментом для практичної реалізації теперішніх євроатлантичних прагнень України.

Заява Президента П. Порошенка про готовність проведення референдуму щодо вступу України до НАТО хоча і викликала активні дискусії в суспільстві та експертному середовищі, загалом була сприйнята позитивно.

Референдум не є першим кроком до вступу в НАТО і його результат не є гарантією членства, переконана більшість експертів. Він має радше політичний характер. За допомогою референдуму країна покаже Альянсу серйозність своїх намірів і підтримку населення, тобто він носитиме консультативний характер.

У НАТО, насамперед, будуть дивитися на те, як Україна виконує вимоги організації. Згідно зі статутом Альянсу, його членом не може стати країна, яка воює або на території якої йде військовий конфлікт. Наша армія, хоч і почала впровадження стандартів Альянсу, все ще повністю на них не перейшла, і в НАТО чекають наших реформ. До того ж так і не прийнято План підготовки до членства в НАТО, тобто немає від чого відштовхуватися.

Сучасна війна має технологічну основу, а гібридна війна – це війна за розум і серця людей і вона завжди передуватиме гарячій фазі і навіть зумовлює її можливий перебіг.У цьому плані держава і суспільство мають поєднати зусилля. Хоча результати соцопитувань і говорять про неабияку підтримку і розуміння важливості питання громадянами країни, варто в суспільстві поширювати інформованість щодо НАТО, переконаний І. Кабаненко, в минулому заступник міністра оборони України з питань євроінтеграції.

Такої ж думки і директор Центру зовнішньополітичних досліджень ОПАД С. Пархоменко. Він звертає увагу на недосконалість українських підходів до питання інформаційної боротьби, відсутності єдиної стратегії в цій сфері тощо. Насамперед, маємо підвищити поінформованість наших громадян щодо НАТО, що дуже важливо, адже саме Альянс серед усіх міжнародних організацій надає найбільшу допомогу Україні, а пересічні громадяни знають про такі факти дуже мало. На думку експерта, потрібно передбачити, з огляду на особливу небезпеку для України у військовий час, відповідальність за розповсюдження заздалегідь брехливої інформації, а також дезінформації, які направлені проти державних інтересів і обороноздатності країни.

Зараз багато хто сприймає НАТО тільки як військову організацію. Насправді Альянс виконує набагато ширші функції, які важливі для України. Тільки поєднання успішної просвітницької кампанії і реальних дій і успіхів усередині країни, переконаний директор Агентства моделювання ситуацій В. Бала, буде гарантувати не просто позитивний результат референдуму, а результат, який дозволить використовувати дані цього волевиявлення для зміцнення позицій України на міжнародній арені.

Крім того, вважає директор Інституту міжнародних демократій, голова правління Центру соціологічних та політологічних досліджень «Соціовимір» С. Таран, такий результат наочно покаже світу, що прагнення в НАТО – це не позиція П. Порошенка або українських політиків, а позиція українського народу.

Якщо результати голосування будуть переконливими, ніхто в світі ніколи не зможе оскаржити право українського народу вирішувати свою долю самостійно. Політики приходять і йдуть, їхні рішення з таких глобальних геополітичних питань можуть потім піддаватися сумніву. Проведення ж всенародного референдуму виключить цю можливість раз і назавжди.

З метою підвищення рівня підтримки громадськістю державної політики у сфері євроатлантичної інтеграції та рівня довіри громадян України до НАТО як ключової інституції у зміцненні міжнародної безпеки 21 лютого 2017 р. главою держави була затверджена Концепція вдосконалення інформування громадськості про співробітництво України з НАТО на період 2017–2020 рр.

Її реалізація має забезпечити якісне інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції, зокрема, шляхом роз’яснення засад, принципів, політики та діяльності НАТО, змісту і засад взаємодії України з НАТО, стану та перспектив такого співробітництва, а також ролі НАТО у зміцненні міжнародної стабільності і безпеки. Так, пропонується проведення на постійній основі брифінгів з актуальних і поточних питань співробітництва, конференцій, круглих столів, семінарів, інформаційних заходів на тему євроатлантичної інтеграції України, днів євроатлантичного партнерства та тижнів НАТО.

Крім того, має бути забезпечено функціонування тематичного веб-порталу «Україна – НАТО» та оновлення офіційних веб-сайтів органів державної влади щодо державної політики у сфері євроатлантичної інтеграції. Також пропонується активізація співпраці з Мережею партнерства Україна – НАТО під егідою Спільної робочої групи Україна – НАТО з питань воєнної реформи високого рівня та започаткування відзначення щороку 9 липня річниці підписання Хартії про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору.

У Концепції також пропонується створення теле- і радіопрограм з роз’ясненням державної політики у сфері євроатлантичної інтеграції, підготовка та видання підручників і навчальних посібників, аналітичних матеріалів та іншої інформаційної продукції з питань євроатлантичної інтеграції для загальноосвітніх та вищих навчальних закладів, а також проведення тематичних навчань, курсів і семінарів для їх учнів та вихованців, слухачів професійно-технічних навчальних закладів і студентів (курсантів) вищих навчальних закладів.

Крім просвітницької кампанії, реальній перспективі членства України в НАТО мають передувати важливі та системні реформи. На сьогодні перед Києвом стоїть цілий спектр базових прикладних завдань з реформування сектору оборони та безпеки, покликаних наблизити Україну до необхідних стандартів НАТО.

Директор Офісу зв’язку НАТО в Україні А. Вінніков вважає, що рішення України про подачу заяви на членство в НАТО варто розглядати після модернізації її сектора безпеки і оборонної галузі. За його словами, за останні два-три роки Україна впровадила більше реформ, ніж за весь період незалежності, навіть враховуючи, наскільки складно проводити реформи, коли в країні йде конфлікт. Але велика кількість кроків ще має бути зроблена в процесі реформування, особливо, що стосується безпеки та оборони.

Питання реформування сектора безпеки й оборони містить у собі схвалений урядом проект указу Президента України «Про затвердження Річної національної програми під егідою Комісії Україна – НАТО на 2017 рік». Цим документом створюється платформа для досягнення Україною стандартів НАТО, сказала віце-прем’єр із питань європейської та євроатлантичної інтеграції України І. Климпуш-Цинцадзе. Натовський вишкіл особового складу українського війська, нові підходи в командуванні і забезпеченні, ефективна зброя і якісне надання медичної допомоги – це тільки частина завдань, до реалізації яких рухатимемось при виконанні РНП. Наша мета – досягти такої сумісності з країнами-членами Альянсу та їхніми збройними силами, яку мають, наприклад, Швеція чи Ірландія, додала віце-прем’єр.

Також, на думку експертів, перш ніж проводити референдум щодо вступу України в НАТО, необхідно підготувати адекватне законодавство про референдум, а також вирішити питання «простроченого» складу ЦВК. Про це, коментуючи заяву П. Порошенко, заявив народний депутат, заступник голови Комітету ВР з питань запобігання та протидії корупції В. Чумак. За його словами, чинний Закон «Про всеукраїнський референдум», прийнятий ще за часів президентства В. Януковича, містить норми, які дають можливість маніпулювати результатами референдуму, питаннями, складом комісії, ініціативної групи тощо. Тому, перш ніж проводити такий референдум, цей Закон необхідно скасувати і прийняти новий.

Ще до стандартів НАТО необхідно наближувати законодавство України з питань безпеки і оборони, переконаний спікер Верховної Ради А. Парубій.

Ідея з референдумом може розглядатись і як частина доволі тонкої політико-дипломатичної гри українського керівництва, покликаної посилити позиції України на міжнародній арені та розширити поле допустимих для неї компромісів у міжнародних переговорах з нагальних на сьогодні безпекових питань. Також ідея референдуму може бути задуманою як один з важливих елементів у загальній підготовчій кампанії з отримання Україною ПДЧ, а відтак і членства в НАТО в більш довгостроковій перспективі, коли країна відповідатиме базовим критеріям НАТО, а міжнародно-політична кон’юнктура буде більш сприятливою для реалізації українських євроатлантичних прагнень.

Разом з тим необхідно чітко усвідомлювати, що подальше безвідповідальне спекулювання темою НАТО, як і питанням проведення в Україні референдуму щодо членства в Північноатлантичному альянсі, несе в собі й закономірні ризики.

Потенційним «побічним ефектом» від використання й надалі питання референдуму щодо членства в НАТО суто в тактичних цілях, як-то внутрішньополітичного чи зовнішньополітичного порядку денного влади, може стати остаточна дискредитація цього питання стратегічної значущості в середовищі української громадськості.

Деякі експерти не виключають того, що мотивації глави держави, в контексті проголошеного ним наміру провести референдум про НАТО, можуть бути пов’язаними, насамперед, із прагненням здобути за рахунок відповідної кампанії швидкі електоральні дивіденди на майбутніх президентських виборах 2019 р.

Проте у нас реалізується правильна політична лінія, вважає глава правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» В. Фесенко. Україна активно розвиває співпрацю з Альянсом, наближається до його стандартів. І при цьому, не будучи членом організації, отримує безліч речей, які зазвичай надаються тільки членам НАТО. Експерт називає це неформальним або неофіційними вступом у НАТО, без статусу члена.

Слід зазначити, що і на думку наших іноземних партнерів, зокрема, заступника генерального секретаря НАТО Р. Геттемюллер, колишнього головнокомандувача військами НАТО в Європі, генерала Ф. Брідлава, на сьогодні у відносинах України з НАТО все досить добре і без референдуму. Україна єдина країна, яка не будучи членом Альянсу, настільки занурена в заходи НАТО (спільні навчання, підтримка в конфлікті з Росією, яка зростає).

Загалом сьогодні в Україні спостерігається два підходи до допомоги НАТО. Одні пріоритезують матеріально-технічну допомогу. Інші вважають, що НАТО – не благодійна організація, і для України у відносинах з Альянсом значно важливіша спільна взаємодія, зокрема у вигляді спільних військових навчань, підготовці персоналу.

Розбудова оперативного потенціалу й взаємосумісності зі збройними силами НАТО у рамках широкого спектра заходів й військових навчань, які проводяться у рамках програми «Партнерство заради миру» (ПЗМ) і які іноді приймає на своїй території Україна, є одним з важливих напрямів співпраці. Завдяки цим навчанням військовослужбовці мають змогу відпрацьовувати дії під час операцій з підтримання миру і набувати практичного досвіду взаємодії зі збройними силами країн НАТО і інших партнерів. Нещодавно Україна приєдналася до нової ініціативи – Ініціативи оперативної сумісності Партнерства, яку було запроваджено на Уельському саміті Альянсу у 2014 р. Вона покликана забезпечити збереження високого рівня оперативної сумісності, якого сили міжнародної коаліції досягли у рамках Міжнародних сил сприяння безпеці під проводом НАТО в Афганістані.

Допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2017 р. для участі в багатонаціональних навчаннях буде здійснюватися на підставі схваленого Верховною Радою Закону «Про схвалення рішення Президента України про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2017 році для участі в багатонаціональних навчаннях» (№ 1826-VIII від 19 січня 2017 р.).

Цим Законом врегульовуються питання щодо допуску підрозділів збройних сил інших держав на територію України для участі у багатонаціональних військових навчаннях, визначення їхньої загальної чисельності, типів і кількості озброєнь, військової техніки, строків перебування та місць дислокації на період проведення навчань.

Усі багатонаціональні навчання спрямовані, у першу чергу, на підготовку підрозділів Збройних сил України до відсічі збройної агресії і є інтегрованим елементом бойової підготовки військ.

При цьому основні зусилля командування зосереджені на підвищенні бойової готовності та сумісності ЗСУ з підрозділами держав-членів НАТО, підготовці штабів усіх рівнів відповідно до вимог і стандартів НАТО, а також індивідуальній та колективній підготовці особового складу ЗСУ до виконання завдань з урахуванням вимог та стандартів Альянсу.

Так, у 2017 р. на території України пройдуть три багатонаціональних навчання.

Зокрема, у рамках багатонаціональних навчань з підготовки підрозділів Збройних сил, які пройдуть на Яворівському полігоні у Львівській області у січні – грудні 2017 р., будуть брати участь до 13 тис. військовослужбовців, з них 10 тис. – від ЗСУ, 1,5 тис. від ЗС США та 1,5 тис. – від збройних сил інших країн-членів НАТО та країн-учасниць програми «Партнерство заради миру».

У рамках українсько-американських навчань Sea Breeze-2017, які пройдуть у липні – вересні 2017 р. в акваторії Чорного моря та на полігонах ЗСУ, військових аеродромах «Шкільний» (Одеса), «Кульбакине» (Миколаїв), «Чернобаївка» (Херсон), посадкових площадках Тендрівської коси (Миколаївська область), Міжнародному аеропорту «Одеса», Одеському морському торговельному порту, морському торговельному порту «Южний» (Одеса) і військовому порту Очакова (Миколаївська область), будуть брати участь до 3,5 тис. військовослужбовців, з них до 1 тис. від ЗСУ, стільки ж – від ЗС США і ще 1,5 тис. – від інших держав-членів НАТО та держав-учасниць програми «Партнерство заради миру» з озброєнням та військовою технікою, до 10 кораблів, до 5 підводних човнів, до 10 літаків і вертольотів, до 60 одиниць колісної техніки.

Крім того, для участі в українсько-американському навчанні Rapid Trident-2017 будуть допущені до 2 тис. військовослужбовців США, інших держав-членів НАТО та держав-учасниць програми «Партнерство заради миру» з озброєнням і військовою технікою, до 6 літаків, до 10 вертольотів. Навчання триватиме з 8 до 23 вересня 2017 р. в Міжнародному центрі миротворчості і безпеки. Його сценарій буде максимально наближений до умов сучасних конфліктів у всьому світі, зокрема й на Сході України. Завдання навчань – набуття практики у плануванні та проведенні операцій із підтримання миру і безпеки у складі багатонаціональних штабів, підвищення рівня взаємосумісності з підрозділами збройних сил інших країн.

2 лютого 2017 р. на території Міжнародного центру миротворчості та безпеки Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана П. Сагайдачного (Львівська область) розпочався черговий етап підготовки підрозділів ЗСУ за програмою «Об’єднаної багатонаціональної тренувальної групи – Україна» (JMTG-U), до якої входять військові інструктори армій США, Канади, Великобританії, Данії, Литви та Польщі. Протягом 55 днів військові обмінюватимуться досвідом у наданні першої медичної допомоги, орієнтуванні на місцевості, визначені цілей. У 2017 р. підготовку мають пройти чотири батальйони українського війська.

Також, підрозділи ЗСУ візьмуть участь у 20 командно-штабних навчаннях за кордоном із залученням окремих представників армії та 16 багатонаціональних навчаннях за межами України із залученням підрозділів (минулого року ЗСУ взяли участь у 10 багатонаціональних навчаннях).

До участі в багатонаціональних навчаннях поза межами України залучатимуться близько 1,5 тис. військовослужбовців з озброєнням та військовою технікою.

Навчання заплановані в Словаччині, Польщі, Литві, Данії, Великобританії та Йорданії, по два вчення – у Болгарії, Німеччині та Грузії, три вчення в Румунії; крім того, одне з багатонаціональних навчань («Сэйбер Гардіан-2017») пройде на території Румунії та Болгарії одночасно.

Так, з 1 по 10 лютого 2017 р. у східній частині акваторії Чорного моря на площі 80 тис. кв. км пройшли навчаннях НАТО Щит моря (Sea Shield). У цих навчаннях були задіяні 2,8 тис. військовослужбовців з Болгарії, Канади, Греції, Румунії, Іспанії, США, Туреччини та України, 16 надводних кораблів, один підводний човен і 10 літаків. Під час навчань відпрацьовувалися стандартні методи відбиття повітряних, підводних і наземних атак.

Отже, багатонаціональні військові навчання є комплексними заходами міжнародного військового співробітництва, що дозволяють в умовах, максимально наближених до реальних, всебічно вдосконалювати рівень бойової підготовки підрозділів Збройних сил і набувати рівень взаємосумісності і бойової готовності, необхідний для виконання ними миротворчих, гуманітарних, пошуково-рятувальних та інших завдань. Міжнародні навчання є доброю можливістю запозичити відповідний досвід у наших партнерів, які завжди воювали не кількістю, а якістю!

Ефективність спільних військових навчань з країнами-членами НАТО була доведена на етапі залучення ЗСУ до виконання завдань у рамках Антитерористичної операції на Сході України. Високий рівень вишколу і боєздатності демонстрували саме ті підрозділи, які на регулярній основі залучалися до багатонаціональних військових навчань і операцій під проводом НАТО. Найбільш показовий приклад – 95-а окрема Аеромобільна бригада, яка займає визначне місце в складі Сухопутних військ ЗСУ.

Однак, гібридний характер агресії РФ проти України довів, що військова сила не відіграє винятково вирішальну роль, а отже, протидія такій агресії має бути комплексною, із застосуванням широкого спектра засобів невійськового характеру.

Про це йшлося під час міжнародного круглого столу «Україна – НАТО: невійськова співпраця як спільна відповідь гібридним загрозам» за ініціативи Українського незалежного центру політичних досліджень та представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні (9 лютого 2017 р., м. Київ).

Найважливішими сферами невійськової співпраці між Україною та НАТО переважна більшість (73 %) провідних вітчизняних експертів у галузі безпекової та міжнародної політики назвали інформаційну безпеку, кібер-безпеку, науку і новітні технології, енергетичну безпеку і стратегічні комунікації. Абсолютна більшість опитаних (87 %) відзначили необхідність приєднання України до роботи центрів передового досвіду НАТО з енергетичної безпеки, стратегічних комунікацій і кібербезпеки, що посилить опірність України агресору. Такі дані експертного опитування, проведеного в січні 2017 р. Українським незалежним центром політичних досліджень, навів під час роботи круглого столу аналітик УНЦПД В. Мартинюк.

Водночас, за його словами, українські експерти доволі негативно оцінили нинішній рівень активності органів влади України у розвитку невійськового співробітництва з Альянсом і лише 13 % опитаних назвали його «посередньо достатнім для розвитку ефективної співпраці».

За словами А. Віннікова, голови Представництва НАТО в Україні, пакет невійськової допомоги Альянсу Україні містить 40 напрямів та заходів, зокрема у галузі безпеки та оборони, серед них – і консультативна допомога та тренінги у царині кібербезпеки. Утім, як запевнив очільник представництва НАТО в Україні, союзники мають намір запровадити і нові напрями, зпоміж них – створити платформу для обміну інформацією про методи гібридної війни, проводити дослідження, ділитися знаннями, адже знання, отримані Україною за останні три роки, є цінними.

Цієї осені Центр передового досвіду НАТО з енергобезпеки проведе спільні навчання з українськими інституціями з моделюванням конкретних сценаріїв протидії інформаційним, технічним, кібернетичним чи військовим атакам у сфері енергобезпеки. Про це заявив керівник Центру Г. Багдонас на V Київському безпековому форумі (9–10 лютого 2017 р.). Але, зазначив керівник Центру НАТО, на жаль, немає унікального рецепту розв’язання всіх проблем. Ніхто не може охороняти всі об’єкти, але треба спершу визначити, що таке критична інфраструктура, а для цього треба мати процедури, а тут – і це найголовніше, треба вчитися працювати разом усім інституціям України, зокрема, Міністерству енергетики та вугільної промисловості, Міністерству оборони, Міністерству зовнішніх справ, оскільки енергетичне поле – це не тільки Україна. За словами Г. Багдонаса, кібератаки будуть завжди, і не слід думати, що від них можна захиститися раз і назавжди.

Отже, у нинішніх умовах відносини України та НАТО відіграють важливу роль у забезпеченні обороноздатності України. Подальший рух України до повної взаємосумісності з Альянсом виглядає безальтернативним в умовах міжнародної та регіональної безпекової обстановки, що склалася на цей час.

На думку переважної більшості українців, саме вступ до НАТО гарантуватиме нам безпеку, адже це не лише військова, а й військово-технічна та інша підтримка країни з боку Альянсу (Статтю підготовлено з використанням інформації таких джерел: офіційний веб-портал Верховної Ради України (http://www.rada.gov.ua); веб-портал Урядовий портал (http://www.kmu.gov.ua/); офіційне інтернет-представництво Президента України (http://www.president.gov.ua); веб-портал МЗС (Україна – НАТО) (http://ukraine-nato.mfa.gov.ua/ua); офіційний веб-сайт Міністерства оборони України (http://www.mil.gov.ua); веб-сайт Організації Північноатлантичного договору (http://www.nato.int/cps/uk); сайт Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії України при МЗС України (http://fpri.kiev.ua); національне інформаційне агентство України УКРІНФОРМ (https://www.ukrinform.ua); ФАКТИ. ICTV (http://fakty.ictv.ua/ua/); Західна інформаційна корпорація (http://zik.ua); газета Сегодня (http://ukr.segodnya.ua); Вікіпедія (https://uk.wikipedia.org/wiki/Головна_сторінка); сайт Радіо Свобода (http://www.radiosvoboda.org); український ньюз-рум «Новинарня» (http://novynarnia.com); інформаційне агентство «Правда» (http://pravda.press); сайт телеканалу 112 Україна (http://ua.112.ua); сайт інформаційно-консалтингової компанії «Defense Express» (https://defence-ua.com); сайт Європейська правда (http://www.eurointegration.com.ua); сайт Politeka (https://politeka.net/ua/); Новости Украины Facenews (https://www.facenews.ua); інформаційне агентство «Главком» (http://glavcom.ua); сайт Корреспондент.net (http://korrespondent.net); сайт ЦензорРеформ (http://reforms.censor.net.ua).