Пам’ятайте, що незалежно від того, має людина інвалідність чи ні, усі люди різні, тому загальні правила не є однозначними, потрібно шукати окремий підхід до кожної особи.

У спілкуванні з людиною з інвалідністю необхідно враховувати не лише її індивідуальні особливості, стан здоров’я, але також умови зовнішнього середовища.

Намагайтеся розмовляти з такою людиною зрозумілою їй мовою.

Спілкування має бути збалансованим, тобто для встановлення дружніх та довірливих стосунків потрібно спілкуватись на різні теми, не обмежуючись лише робочими справами, поділяти спільні інтереси. Якщо планується спільне дозвілля, запрошуйте усіх та потурбуйтесь про те, щоб усі могли гарно відпочити та не мали проблем у спілкуванні.

Зважаючи на індивідуальні особливості людини та умови, у яких вона перебуває під час розмови, використовуйте різні форми спілкування з нею: усне та письмове. Таким чином, обидві сторони зможуть висловити свою думку та зрозуміти один одного.

Уникайте вживання ярликів на кшталт  «інвалід», «жертва», «неповноцінна» людина, «каліка», «відсталий», «хворий», «даун». Використовуйте нейтральні слова та вислови, на кшталт: «людина, яка перенесла…», «людина, яка має…».

Під час розмови з людиною, яка має інвалідність, звертайтесь безпосередньо до неї, а не до супроводжуючого або сурдоперекладача, які присутні при розмові.

Якщо Ви знайомитесь з людиною, яка має інвалідність, цілком природно потиснути їй руку: навіть тим, кому важко рухати рукою або хто користується протезом.

Будьте терплячими, гнучкими та готовими підтримати людину.

Будьте уважними у спілкуванні, поважайте співрозмовника.

Якщо людині потрібно більше часу для виконання якогось завдання, не підганяйте її, будьте терплячими. Перед початком роботи важливо чітко пояснити яким має бути результат, запитати чи зрозуміло як треба виконувати роботу. Якщо ж ні, тоді людині необхідно у зрозумілій для неї формі пояснити як саме виконувати завдання.

Не варто нав’язувати свою допомогу, краще від самого початку дізнатись у людини якої саме допомоги вона потребує.

Якщо Ви пропонуєте допомогу, чекайте поки її приймуть, а потім запитайтещо і як робити.

Якщо ж людина відмовилась від Вашої допомоги, поважайте її вибір, пам’ятайте, що особиста свобода важлива для кожного.

З першого робочого дня варто сказати людині, що вона може звернутись за допомогою і не потрібно цього соромитись. Якщо є можливість, знайдіть наставника або колегу, який допоможе адаптуватись до нового колективу.

Варто організовувати щотижневі зустрічі колективу, на яких буде заохочуватись робота працівників та надаватиметься зворотній зв’язок для підтримання безпечних та комфортних умов, що відповідають індивідуальним потребам людини та забезпечують ефективне виконання робочих обов’язків;

Пам’ятайте, що інвалідний візок – це частина недоторканого простору людини з інвалідністю, тому не опирайтеся на нього.

Фокусуйтеся не на інвалідності людини, а на її особистості, або на проблемі, яку Ви з нею обговорюєте.

Якщо Ви не знаєте що робити, запитайте!

Якщо це можливо, розташуйтеся так, щоб Ваше обличчя було на одному рівні з обличчям співрозмовника.