search

Сила любити - Дев'ять історій про працівників реабілітаційного відділення Єдиного ЦНРСП м. Коломиї. Історія №4

19.01.2021 о 11:20

Вчителька-логопед Надія Дзюб працює в центрі з перших днів його роботи. Розповідає, що все змінилося з того часу. Є постійний рух і ріст. 

«Локомотив нашого руху це Ірина Трачук. Вона задає напрямок, а ми вже втілюємо її бачення», - каже жінка.

Як Надія пояснює, ще одна важлива сторона роботи – це дружній колектив. «Хоч я й логопед, але не рідко допомагаю погодувати дітей, зробити якісь гігієнічні процедури, - зазначає Дзюб. - Так і працюємо, підставляємо плече одне одному у спільній роботі. Бо ми розуміємо, чому сюди прийшли і для чого все це робимо».

Особливість своєї професії тут Надія описує просто – потрібен постійний розвиток. 

«Якщо раніше я працювала з інтелектом «норма» більше по постановці звуків, то зараз інша специфіка. Навіть маючи великий стаж, я постійно ознайомлююся з новими методиками роботи з дітьми, у яких аутизм, ДЦП тощо. Повинна бути самоосвіта. Тим паче зараз є дуже багато можливостей, багато ідей завдяки Інтернету. Приходять нові діти з новими діагнозами. Я про них навіть не могла здогадуватися, але з цим працювати треба. Не завжди все виходить, але ми не зупиняємося. Головне, що ця робота цінується як батьками, так і роботодавцями» - розповідає Надія.

На думку вчительки, робота центру впродовж 9 років насамперед важлива для дітей. Адже вони не сидять у 4 стінах, а, так би мовити, виходять у люди. А ще – це велика допомога для батьків діток. Вони ж можуть залишити малечу на професіоналів і присвятити трохи часу собі. Це дуже важливо. 

«Прикро єдине – так виглядає, що дітей з інвалідністю стає все більше. І тому потреба у нашій роботі постійно зростає. Та ми нікому не відмовляємо. Ми відкриті для всіх, кому потрібна допомога» - підкреслює Надія.

Логопед каже, що у вихованні нових поколінь потрібно більше часу приділяти темі людей з інвалідністю. Варто говорити, що вони є, це нормально і що ми всі рівні. Важливо, що вони потребують не якогось надмірного відношення до себе, а просто розуміння, поваги та любові.