Уже рік як у Коломийській громаді відкрились перші комунальні прихистки
А зараз їх уже чотири, не рахуючи прихистки релігійних та громадських організацій, які з перших днів війни стоять пліч-о-пліч з громадою. За цей час тут знайшли тимчасовий захист багато українців, які перемістилися з точок активних бойових дій, з прифронтових територій, де небезпечно жити.
Єдиний центр узяв на себе підтримку внутрішньо переміщених осіб. І для громади було дуже показово, що за короткі терміни завдяки іноземним донорам та додатковим ресурсам ми зробили всі умови для того, щоб люди, які приїхали до нас, відчували себе як вдома, у відносній безпеці, і відтак могли далі впевненіше планувати своє майбутнє.
Одночасно усі прихистки можуть прийняти біля 500 людей. Іншим ми допомагаємо розселитися у приватному секторі, інколи на благодійних умовах. Також сприяють іноземні фонди, часто відшкодовують частину суми на комунальні послуги або укладають договір найму житла на 3-4 місяці.
Таким чином ми даємо людям старт, щоб вони могли оговтатись від стресу, трохи адаптуватися, знайти собі роботу, а потім інтегруватися в громаду.
Відповідно до законодавства в таких комунальних центрах компактного проживання люди можуть перебувати до 6 місяців, щоб отримати первинний супровід, допомогу.
На жаль, в Україні далі триває евакуація, очікуємо людей з Краматорська, Слов’янська. Розуміємо, що потік внутрішньо переміщених осіб не зменшився, він постійний. Тому десь є такі моменти, що людей, які вже майже рік живуть у прихистках, просимо переселятися, пропонуємо їм інші варіанти житла. Щоб давати іншим людям, які щойно із зони бойових дій, можливість мали свій куточок, місце для приготування їжі, попрати речі. І з часом влаштуватися на роботу, знайти собі житло.
Спільно з виконавчим комітетом ми затвердили порядок перебування в прихистках, правила внутрішнього розпорядку і дуже би хотіли, щоб робота, яка напрацьована працівниками єдиного центру, місцевим самоврядуванням, не нівелювалася, а навпаки, цінувалася. Щоб люди отримували користь від того, що для них робилося. Аби ми могли далі розвиватись, працювати для інших переселенців та бути надійним тилом для нашої Держави.